HomeContactSitemap

Олег Скрипка

Скрипка грає – Оперу крає

Олег Скрипка вже давно для багатьох перестав бути просто фронтменом однієї з найпопулярніших українських груп, просто музикантом та продюсером, просто шоуменом, просто громадським діячем, а віднедавна і просто зірковим танцюристом. Він є символом. Принаймні для Львова – точно. Адже про що, як не про це, свідчать повні аншлаги на двох поспіль концертах Олега Скрипки у Львівському Оперному театрі та несамовите і неодноразове волання «на біс», коли Скрипка вже, начебто, розпрощався зі сцени зі своїми шанувальниками? До речі про них. Десятки, якщо не сотні, не потрапили на бодай один з концертів лише тому, що запізно взялися купувати квитки, адже ще за декілька днів до концертів не було двох вільних місць поруч, а за день і всі «одиночки» були зайняті, тому перед цими концертами проблема «зайвого квиточка» була вельми актуальною.
До Львова Олег Скрипка завітав разом із оркестром “Le Grand Orchestra”. Ті хто, судячи з назви, сподівався побачити на сцені Оперного «живих» французів помилилися, адже допомагали Олегові ставити «на вуха» зал українські хлопці та дівчата у національних строях. А чому така назва цієї групи музикантів Олег вже після концерту пояснив в інтерв’ю нашому сайту: «Ми у цій програмі гаємо в основному романтичні пісні, романс, це той французький стиль, який я хочу привнести в Україну. Я раніше працював з такими колективами у Франції і це країна, яка зберегла такий от сучасний романс. Адже цей стиль музики майже зник у всьому світі, а у французів це все ще сучасно, актуально і там це живе. Тому я захотів взяти французьку назву, щоб це був такий собі натяк для людей, які знають, що це буде саме романтична пісня. Взяти те, що було в українській культурі, те що і є, але за всіма сердючками, рукамі ввєрх і звєрямі – розтоптано. Хотів взяти ці кристали та показати людям», -- пояснив Скрипка не лише назву «оркестру», а й концепцію цього виступу.
Як не смішно, але попри те, що на афішах було зазначено, що дресс-код – вишиванка, сам Олег Скрипка на перший з двох концертів вийшов у класичній білій сорочці. Як виявилося, Олег підготував собі вишивану сорочку ще у Києві, але оскільки збирався у дорогу поспіхом, забув її попрасованою вдома. Втім на другому концерті Скрипка вже був у вишиванці. Вишиванці Тараса Чубая, яку Скрипці позичили родичі Тараса.
Власне саме романтичною піснею і були перенасичені два концерти. Таке рідко трапляється, що вже перша виконана музикантом композиція на концерті заводить увесь зал. Але це був саме той випадок. І тут було неважливо, що десь Скрипка «пускає півня», десь перекручує слова, а то й куплети. Глядачі цього разу прийшли в Оперний не за академізмом, а за щирістю, настроєм та імпровізацією. А цього Олег Скрипка подарував вдосталь. Щоправда як завжди не обійшлося і без ложки дьогтю. Цього разу вона була проявлена у тому, що кожен з концертів тривав вельми коротко – трохи більше години. Втім і це вибачили львівському народному улюбленцеві Олегу Скрипці. Адже як не як, але окрім співоцтва зараз він ще й серйозно «вдарився» у танці, які забирають не менше сил та енергії, аніж музична творчість. Тож, побажаємо Олегові відтанцювати «у телевізорі» гідно і «до останнього» і, трохи відпочивши, приїхати до Львова з довшим концертом. До речі, наступного разу Олег Скрипка виступатиме перед львівською публікою вже на День міста – у травні. Але то буде вже зовсім інша історія, зовсім інший Скрипка і, мабуть, зовсім інший репертуар. А отже, зовсім ніші, хоча, впевнений, такі ж приємні, емоції.

Підготув: Захар Беркут