“Жінки всіх країн, єднайтеся!”
“Жінки всіх країн, єднайтеся!” – такий висновок можна зробити після перегляду вистави “Целофан”, яка “народилася” в Ісландії і, об’їхавши 15 європейських театрів, оселилася у Львові.
Бо де б не жила сучасна жінка – в Ісландії, Фінляндії, Україні чи деінде - перелік проблем, з якими вона стикається, один і той же: як встигнути реалізувати себе як особистість, зробити кар’єру, виховати дітей та ще й не дати згаснути полум’ю у стосунках з чоловіком. Один середньостатистичний день з життя одруженої жінки, в якої двоє дітей і яка працює старшим помічником молодшого менеджера, зобразила на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва заслужена артистка України Альбіна Сотникова. Приправивши постановку добірним гумором, часом нагнітаючи ситуацію, а часом доводячи до бурлеску, акторка перетворила звичний для кожної жінки день на достойне сліз, сміху та аплодисментів трагікомічне видовище.
П’єсу “Целофан” написала модерний ісландський драматург і акторка Бйорк Якобсдоттір у 2002 році. Вистава встигла стати хітом у багатьох країнах Європи. До Львова вона завітала завдяки культурній співпраці України та Фінляндії. Фінська сторона, яку представляли у Львові співпродюсер постановки, генеральний директор Шведського театру у Фінляндії Йоган Штьогар та Надзвичайний і Повноважний посол Фінляндії Крістер Міккелссон, забезпечила, зокрема, приїзд та роботу постійного режисера вистави ісландки Августи Скуладоттір, яка протягом двох тижнів у червні та десяти днів у серпні працювала з львівською акторкою. Українська сторона (агенція “ДікАрт”) організувала кастинг актрис на головну роль, у якому і перемогла Альбіна Сотникова, та підшукала “домівку” для вистави - Перший український театр для дітей та юнацтва. Там вистава йтиме два-три рази на місяць. А згодом помандрує іншими містами України.
Ісландську драматургію акторка та режисер адаптували до українських реалій – змінили імена героїв та додали кілька типово українських жартів. Суть моновистави від цього не змінилася. Альбіна Сотникова (на сцені – Олена) “сповідається” глядачеві, відтворюючи один день свого життя. Вона говорить про свої переживання, сміється сама над собою, перевтілюється у своїх дітей, маму, чоловіка, виховательку дитячого садка, шефа...
Актриса на сцені – по-жіночому беззахисна: одягнена лише в червону нічну сорочку, яку вона часом доповнює легеньким плащиком. “Озброюється” героїня лише на роботі – одягає боксерські рукавиці та починає діалог із шефом, якого у виставі “грає” боксерська груша. Героїня заявляє: “Ми рівні з чоловіками тільки тоді, коли вчасно робимо епіляцію і вдягаємо бікіні”. Не забуває й нагадати прописну істину: “Усе у цьому житті треба робити самій – це кожна жінка повинна запам’ятати як “Отче наш”. Керуючись цим принципом, вона й намагається все встигнути зробити, ось тільки маленька слабкість, кілька додаткових хвилин ранкового сну, руйнує її день, як будиночок з карт...
Апофеозом середньостатистичного дня жінки стають маніпуляції із... целофаном. Керуючись “розумними” порадами у жіночому журналі, героїня, щоб розпалити романтичні почуття у чоловіка, замотується у цей целофан –
а-ля подарунок для коханого. Ідея, як виявилося, не з найкращих…
У виставі не бракує іронічного протиставлення жіночого та чоловічого ставлення до роботи, сексу, відпочинку, виховання дітей. І усе було б так весело, якби не було так сумно. Бо, попри те, що дивитися на перипетії героїні без сміху тяжко, жінки впізнають в акторці себе і свої далеко не кумедні проблеми. А ось чи викликає ця вистава якісь інші почуття, окрім сміху, у чоловіків – питання відкрите...
Оксана ЗЬОБРО, газета "Високий замок",22.09.2009
Ефект зранку після "Вночі"
Якщо ви заплющите очі, то зможете відтворити те, що відбувалося 16-ого березня в оперному. Публіка прагнула слухати і підспівувати, сумувати та драйвувати зі Славіком (так ми вже фамільярно говоримо після такої інтимної, мелодійної та НЕколискової «бесіди»).
Аншлаг – це не дивно, аншлаг – це заслужено, адже Вакарчук не відспівав концерт, а виспівав його. Вже звикло висока якість звуку та імпровіз музикантів були ще відчутнішими, ще свіжішими, впевненішими та як завше професійними. А після 4-ри річної перерви «Океану Вакарчука» спраглі цього міста просто залили всі порожні місця в принципі.
Звучало декілька переспіваних своїх композицій – «Холодно», «Майже весна», «С’юзі» тощо та Джоні Мерсера – “My huckleberry friend” (“Мій друже, Геклбері”) і нове, нове, нове!!!!! Спільно україно-сербська робота «Дзвони» спонукала підплескувати та підтупувати ногою – найскладніша і найгустіша; «Не опускай свої очі» - лірична та солодка; «Чайка» - динамічна та стрімка; вальсова композиція «Колискова» змусила мене заплющити очі та у мріях відчувати, що «…він так близько…»; доволі легке і грайливе регі «Там де літо» змінювало колір зали на оранжево-жовтий; а улюблена моя, «Така як ти» - сумна, любовна і кришталево-чиста – на кульмінації підносила (відчуваю) в небеса не лише мене, а я інших закоханих тої зали. Можна було підспівувати без слів, можна було зі словами, можна було плескати в такт, але робити це було легко і приємно.
Знайди свій музичний трунок у кав’ярні «Вночі» (сценічна декорація концерту), а після - лети додому та вкрийся ковдрою зі спогадів і не випускай до самого світанку.
16.03.09
Кейко Матцуі
Японські серце і душа Львову
У середу до Львова вперше у своєму житті завітала всесвітньовідома джазова піаністка з Японії Кейко Матцуі. Відвідати наше місто та подарувати львівському слухачеві кілька годин прекрасного джазу виконавицю запросила агенція «Дікарт», яка, власне, і організувала концерт.
До програми виступу, який відбувався у залі львівської філармонії піаністка включила речі зі свого попереднього альбому, а також ті композиції, які вийдуть вже у квітні у рамках її нової платівки, назва якої у перекладі на українську звучатиме як «Серце і душа». Отож львів’яни одні з перших отримали нагоду почути ці композиції. Раніше від них в Україні їх чули хіба присутні на концертах у Києві та Одесі, які відбулися кількома днями раніше.
Львівському концерту Кейко Матцуі передувала її зустріч із журналістами у клубі «Культ», де вона задовольнила цікавість «акул пера» до своєї неординарної особи. Лише глянувши на зал, де відбувалася прес-конференція, ставало зрозуміло, що її учасниця – особистість непересічна. Про це свідчили кілька камер українських загальнонаціональних телеканалів та близько десятка фотографів. Власне фотографи та оператори вже після прес-конференції таки впросили Кейко заграти щось на старенькому розстроєному роялі, який раніше виконував хіба інтер’єрну функцію у «Культі». І хоча технічний райдер та умови, які повинні супроводжувати виконавицю до, під час і після концерту є доволі високими, Кейко не відмовила майстрам об’єктивів і дала змогу зняти ефектну картинку. А всі присутні на той момент у клубі отримали нагоду вперше у Львові почути виконання Кейко Матцуі.
Загалом японка у спілкуванні виявилася дуже приємною особою без видимих ознак «зірковості», щоправда виглядала інколи дещо розгублено. Та, як потім виявилося, це пояснювалося тим, що вона не завжди точно розуміла питання, які їй перекладали на англійську мову, а тому часто виконавиця перед тим, як дати відповідь консультувалася зі своїм менеджером.
Та цей невеличкий казус не завадив довідатися, що улюбленим виконавцем японки є Стінг, однак особисто з ним вона ще не знайома. Також Кейко залишилася задоволеною залом філармонії і сказала, що вважає за честь виступати у таком давньому та майже легендарному залі. Та найголовніше, що виконавиця пообіцяла, що невдовзі, мабуть, після ще кількох візитів у нашу державу – присвятить якусь із композицій Україні.
А безпосереднє меломанське спілкуванян з Кейко Матцуі відбулося вже ввечері на концерті. Окрім головної персони музичний супровід її творам забезпечували 11 музикантів, а також потужна світлова та звукова аппаратура, якої львівська філармонія ще не бачила.
Кейко Матцуі не знадобилося багато часу, щоб «розігріти» львіську публіку, а відтак, хоча переважна більшість з присутніх у залі і не були близько знайомі з творчістю Матцуі, вже після кількох перших композицій багато слухачів допомагали Кейко з ритмом, відстукуючи його руками та ногами і нагороджували виконавицю щирими оплесками. Японка не залишилася в боргу і з радістю дарувала незнайомому, але привітному львівському слухачеві власну позитивну енергію за посередництвом своїх неординарних композицій.
Завершилося все оваціями і виконанням «на біс». А те, що і Кейко у Львові сподобалося, було видно по її щасливому обличчі під час опісляконцертної вечері.
Захар Беркут
Олег Скрипка
Скрипка грає – Оперу крає
Олег Скрипка вже давно для багатьох перестав бути просто фронтменом однієї з найпопулярніших українських груп, просто музикантом та продюсером, просто шоуменом, просто громадським діячем, а віднедавна і просто зірковим танцюристом. Він є символом. Принаймні для Львова – точно. Адже про що, як не про це, свідчать повні аншлаги на двох поспіль концертах Олега Скрипки у Львівському Оперному театрі та несамовите і неодноразове волання «на біс», коли Скрипка вже, начебто, розпрощався зі сцени зі своїми шанувальниками? До речі про них. Десятки, якщо не сотні, не потрапили на бодай один з концертів лише тому, що запізно взялися купувати квитки, адже ще за декілька днів до концертів не було двох вільних місць поруч, а за день і всі «одиночки» були зайняті, тому перед цими концертами проблема «зайвого квиточка» була вельми актуальною.
Тарас Чубай
"Навіть два концерти в один день відрізняються між собою"
Уже традиційно другого дня нового року компанія “ДікАрт” організовує в Львівській Опері новорічний музичний вечір. І вже майже традиційно цього дня в ній виступатиме Тарас Чубай із гуртом “Плач Єремії”.
Щоправда, цього разу концерт вирізнятиме особлива концепція. Адже музикант відзначатиме двадцятиліття сценічної діяльності. Особливої урочистості програмі надасть участь камерного оркестру “Віртуози Львова” та вокальної формації “Піккардійська терція”. Про інші особливості дійства 2 січня і не лише Тарас Чубай розповів “Газеті”.
– Це буде не перший ваш виступ в Опері, але перший – ювілейний. Це якось вплине на програму?
–Ювілейність? Мабуть, так, але радше в комедійному сенсі. Я люблю дивитися на себе іронічно, тож ми згадаємо деякі пісні, з яких починав – не хотів би зараз розкривати “всі карти”, але буде весело.
– Це будуть і пісні, старші від двадцяти років? Адже починаєте відлік своєму ювілеєві не з того моменту, коли вперше вийшли на сцену, а з того, коли почали отримувати за це гроші. Інакше довелося зважати б на поважніший сценічний вік….
– Так, ще в школі в мене були концерти із групою “Циклон”. Тоді я познайомився зі Всеволодом Дячишиним – басистом, із яким виступаю досі. А з ансамблем Палацу творчості дітей та юнацтва середині 1980-х мав гастролі навіть у Польщі. Виступ за кордоном, у місті Ряшеві – це виглядало дуже поважно.
Автор: Лідія Мельник Джерело: Львівська газета
«Тільки для тебе» – на «біс» і востаннє
Московський балет “Тодес” вже вдруге показав у Львові свою програму “Тільки для тебе”. Цього разу - на “біс” і востаннє. А після 15 травня у Москві відбудеться прем’єра нової програми цього дитяти хореографа Алли Духової, до якої, зокрема, увійдуть модерні трактування фрагментів “Лебединого озера”.
Вже вдруге майстерніть солістів цього колективу викликала захоплення у публіки Львівського театру опери і балету ім.С.Крушельницької.
Спостерігаючи за експресивними па та філігранною акробатикою танцюристки Юлії Філіпової (на фото зліва), ніхто навіть не здогадувався, що півроку тому вона порвала на гастролях зв’язки спини, два місяці ходила по лікарнях, а потім ще два - входила у звичний режим роботи, не зважаючи на сильний біль. Юлія – професійний акробат і єдина танцюристка з України у зірковому складі цієї трупи. Вона з Донецька. Решта з’їхалися з Риги, Ташкента, Петербурга, Ростова-на-Дону, Воронежа, Астрахані, Москви тощо. На жаль, цього року Алла Духова заборонила своїм артистам давати інтерв’ю. Тур-менеджер “Тодеса” в Україні Леонід Ейсмонт розповів кореспонденту “ВЗ”, що це трапилося після того, як вона прочитала у Росії перекручене інтерв’ю однієї зі своїх танцівниць. Не менш жорстко відреагувала “залізна леді” російської хореографії і на те, що київська філія її школи називала себе в афішах “Балет “Тодес”, опускаючи слова “школа-студія”. Киян оштрафували. - Цього разу український тур “Тодеса” захопить Тернопіль, Чернівці, Львів, Кривий Ріг, Кременець, Полтаву, Харків, Суми, Одесу, - вів далі Леонід Ейсмонт. - У Чернівцях ми виступали впереше - і це був справжній тріумф. Артистів 15 хвилин не відпускали зі сцени оплесками.
Олена ЛАНЬ, "Високий Замок", 8 квітня 2003 Фото Андрія ГРИГОРАША
Як Олександр Розенбаум замалював «білу пляму» на карті своїх гастролей
Перші гастролі до Львова відомого шансоньє Олександра Розенбаума пройшли на “ура!”. Щоправда, “гастролі” - це сказано заголосно. Олександр Розенбаум – співак, поет і композитор в одній особі - дав один-єдиний концерт у Львівському цирку.
Програму Олександр Розенбаум розпочав, як на мене, дещо “насторожено”, обережно, вочевидь, не знаючи, що очікувати від львівської публіки (якій зазвичай приписують антиросійські настрої). І був, здається, вражений прийомом, зізнавшись: “Не знаю, як так могло трапитися, що таке місто, як Львів, досі було “білою плямою” на географічній карті моїх гастролей”. Чотири рази співак ставив крапку в програмі, а публіка не відпускала… Наприкінці співак-санктпетербуржець від розчулення перейшов на українську мову (яку, виявляється, знає з дитинства – на літні канікули батьки його відправляли до бабусі на Вінниччину). У перерві до столика, де продавалися компакт-диски та касети з його піснями, неможливо було доступитися – люди не шкодували по 20-30 гривень на музичний альбом.
Чи не кожна пісня потопала в оваціях – і давно усім відомий “Вальс бостон”, і зовсім новий “Літній фокстрот”, і лірична “Налетела грусть”, і прикольна “народна” – “Гоп-стоп”. Та найбільше квітів зібрали його пісні “про Афган”. Народ поривався на сцену з шампанським і обіймами, чим завдав клопотів пильній охороні…
2 грудня 2002, " Високий Замок"Тетяна ВЕРГЕЛЕС
Вулицями Львова ходить Розенбаум
Відомий співак, музикант, поет та композитор гостює в столиці Галичини.
Олександр Якович разом зі своїм ансамблем (саме так називає він гурт своїх музикантів) приїхав до Львова у четвер 20 листопада 2003 р. і цього ж вечора дав концерт у Львівському цирку.
Генеральний продюсер виступу – компанія “ДікАрт”. Програма “Дивне життя” – саме її презентує відомий співак під час свого турне – суттєво відрізняється від програми, з якою Розенбаум приїжджав до Львова рік тому. Без улюблених народом пісень, звичайно, не обійшлося. Зал підспівував “Вальс-бостон”, “Летать так летать” та інші улюблені пісні. Натомість почули ми й нові пісні – переважно у стилі старого доброго рок-н-ролу. На арену вийшли сиві, полисілі, немолоді чоловіки. “Серед нас лише два “пацани” – їм по 47 років…” – зауважив Олександр Якович. Однак коли ці “зубри естради” та “дідусі російського року” вжарили на своїх інструментах, годі було стримати емоції – від музики йшов потужний заряд молодечого запалу ліверпульських хлопчиків.
Після концерту Олександр Розенбаум з друзями засиділися у клубі “Split-Львів”. Столи вгиналися від смаколиків, однак прихильник їжі “по-простому” Олександр Якович попросив зварити картопельки і нарізати копченої рибки, яку музиканти купили по дорозі з Хмельницька до Львова. Замовили й пиво - безалкогольне.
Олександр Розенбаум їде зі Львова завтра. Минулого разу він встиг подивитися місто лише з вікна автомобіля. Тепер надолужує прогаяне. Отож будьте уважні на вулицях: тут гуляє Розенбаум з компанією.
Галина ВДОВИЧЕНКО "Високий замок" 22.11.2003
Орбакайте співала про найголовніше
Зі Львовом Крістіні Орбакайте явно не щастить. Позаторік співачка була вимушена перенести свій виступ у нашому місті через проблеми з голосовими зв’язками. Вона не витримала навантаження свого туру і фактично втратила голос. От і цього року перед виступом у Львівському цирку з програмою “Я подарю тебе любовь” Крістіна була вимушена звернутися до лікаря через ті самі проблеми.
Голос у неї ще не сів, але піґулки ковтати вже довелось. Наступного дня у Луцьку на неї чекав ще один концерт і певні процедури. Втім, попри проблеми, відпрацювала Крістіна за повною програмою. Співала наживо. Її візит організувала львівська агенція “ДікАрт”.
Співачка дещо набрала ваги, але на її хореографічну форму це не вплинуло. Здебільшого, вона виконувала старі пісні, але були і дві концертні прем’єри – “Просто любовь” та “Я к тебе не вернусь”. Співала про найголовніше - про кохання. Змінні деталі гардеробу Орбакайте вбирала просто на сцені: руду перуку, капелюх, синє боа, прозору накидку. На колонках лежав махровий рушник. Після швидких танців вона промокала ним обличчя. “Вибачайте за панібратство, - казала “зірка”. – Що треба для того, щоб зблизитися з людьми? Спочатку поговорити, потім випити, а потім до лазні сходити. Вважайте, що вже попарилися”.
Зал приймав її виступ “на ура”. Світив у темряві запальничками та мобілками. Правда, деякі надто пильні охоронці вимагали негайно загасити живі вогники. Крім того, вони смикали прихильників Крістіни за фотоапарати. (Перед початком шоу усім повідомили, що зйомки суворо заборонені. Виняток зробили тільки для фотографа “ВЗ.) “Пой со мной, Львов, и тебе станет легче, – радила Орбакайте. Їй одразу повірили жінки і діти, які почали підхоплювати пісні. “Дякую за те, що попри високі ціни на квитки , ви все-таки відвідали мій світ”, - сказала наприкінці шоу Крістіна і зникла за лаштунками з оберемком квітів.
Олена ЛАНЬ, "Високий Замок" 14.04.03 Фото Володимира ГРИГОРАША
Валерій Меладзе пив за те, щоб українці жили «Краси-и-во»!
Так дружно, як у Львові, нам в жодному місті не підспівували, - сказав на сольному концерті у Львівському цирку Валерій Меладзе, коли зал дружно заспівав його “Сэру”
Це тільки одна десята його українського туру “Настоящее”. – “Сэра” для нашої групи це своєрідний талісман, без якого не обходиться жоден концерт,- вів далі він.- Таким самим талісманом є і “Не тревожь мне душу, скрипка”, з якої у нас взагалі усе почалося. Це була наша перша перемога у хіт-параді “12-2” радіостанції “Промінь”, яка нас просто окрилила. Ми присвячуємо її всім закоханим...
«Мумій Тролль» у Львові
29 жовтня на Львівському велотреку СКА відбувся концерт популярної російської рок-групи “Мумій Тролль” - у рамках її всеукраїнського туру на підтримку нового альбому “Меамури”. Послухати “троллів” прийшло близько півтори тисячі львів’ян.
Того дня Ілля Лагутенко побачив у столиці Галичини не лише “краєвиди” велотреку. У день концерту в перервах між прямими ефірами на львівських радіостанціях головний “тролль” встиг сфотографуватися біля музею “Арсенал”, Порохової вежі, ретранслятора на Святоюрській горі... Завітав також до одного із центральних львівських Інтернет-клубів: мусив терміново відповісти на листа. За словами Андрія Сидора, директора концертної агенції “ДікАрт”, яка опікувалася “Мумій Троллем” у Львові, завсідники клубу, побачивши таку зірку, мало з крісел не попадали...
Вона обіцяла повернутися
Ані Лорак розповіла «ДікАрту», що хотіла б побувати на власному концерті
Погодьтеся, приємно, коли тиждень з понеділка розпочинається вдало. Ті, хто вірять у прикмети, стверджують, що тоді вдалими будуть і всі інші дні тижня. Якщо вірити цим людям, то цей тиждень мав би бути вельми приємним для усіх тих, хто понеділкового вечора завітав у Львівську Оперу на концерт Ані Лорак, який організувала агенція «Дік-Арт».
На появу самої співачки на сцені вщерть заповненому залу довелося чекати майже півгодини із зазначеного в афішах часу початку концерту. Втім такі «нюанси» вже стали львівською традицією, тож на них особливо ніхто тепер і не зважає.
Я – нахаба
Розмова з Ніно Катамадзе, грузинською співачкою
Більшість справжніх львівських меломанів уже з нетерпінням очікують неділі, коли на сцені театру опери та балету відбудеться довгоочікуваний концерт знакової грузинської джаз-діви Ніно Катамадзе. Цю виконавицю однаково захоплено слухають у Великобританії та Росії. Вона не раз виступала й у Києві, а тепер, на трасі свого гастрольного туру, встигла поконцертувати в кількох містах України.
– Ваша музика популярна на батьківщині?
– Ми даємо багато концертів у Грузії. Але загалом питання популярності ніколи не цікавило. Важливо, щоб моя музика була потрібною людям.
– У тому, що ви співаєте, дуже багато спонтанного, безпосереднього. Класична музична освіта ставала на заваді?
– Ні, ніколи. Класика – це зовсім інший світ, це дуже глибока музика. Зрозумівши та відчувши її, вже ніколи не вийдеш із неї. А у вільній музиці, тобто в джазі чи в авангарді, щоб максимально виразити себе, постійно виходиш за якісь межі.
Джаз – це дорога щосекундної творчості. Шукаєш і завжди знаходиш щось нове. Й коли я сама пішла цією дорогою, то почала знаходити відповіді на запитання, з яких, властиво, й складається життя. У джазовій музиці загалом дозволено абсолютно все. Але потрібно знати, чого ти хочеш. І що менше рамок, то складніше бути вільним.
Підготувала Лідія Мельник
Три жінки – одна проблема
Дивна суміш драми та комедії плюс вставки сучасної рок-культури – таке враження залишила по собі вистава “Чокнуті королеви” за участю відомих актрис Лії Ахеджакової, Ери Зіганшиної та Марії Кузнецової, яку привезла до Львова компанія “Дік-Арт”.
Іcторія торкається старої як світ теми людських взаємостосунків. Відсутність любові, самотність, прагнення до самореалізації – ось основні теми п’єси сучасного німецького драматурга Даніеля Калля “Зірниці”. Героїні вистави - дві сестри: розумна красуня Ханні (Ера Зіганшина) і дурненька Кітті (Лія Ахеджакова). Вони одержали спадок після смерті батька і живуть у провінційній глушині, торгуючи у барі, куди відвідувачі заглядають лише в разі поломки автомобіля. Будні минають у безперервних суперечках сестер, істериках, криках. Напівбожевільна Кітті впевнена, що сестра у змові з електричними предметами, тому вона боїться навіть натиснути кнопку телевізора. Красуня ж ніяк не може пробачити божевільній те, що батько любив її більше.
Поштовхом до самопізнання та примирення “королев” стає поява в їх придорожньому барі екстравагантної ділової жінки Моллі (Марія Кузнецова). З її приходом сестри укладають тимчасове перемир’я. Одкровення за келихом пива (а потім і лікеру та горілки) виявляють, що у трьох жінок чимало схожого. Кожній з них не вистачає тепла та любові…
Драматична, на перший погляд, історія присмачена комічними номерами автомеханіка, який танцює під Rammstein, “стриптизом” Моллі, яка вирішила віддати свою сукню божевільній Кітті, та повним розгромом барної стійки у фіналі.
Фото: Андрія ГРИГОРАША, Наталія ГОЛОВАЧКО
Повернення додому «Украина мой берег, Украина мой дом», — співав Вітас на сцені Львівської опери
Ці слова викликали особливо теплу реакцію у львівської публіки, яка під час концерту буквально засипала артиста - колишнього одесита - квітами та оплесками.
Завдяки організаторам виступу - компанії “Дік-Арт” нову програму Вітаса “Повернення додому” львів’яни побачили ще до її московської прем’єри, яка запланована на початок березня.
Артист вийшов на сцену у сірому класичному костюмі з люрексом і сніжно-білій сорочці з коміром-жабо. А далі через три-чотири композиції змінював образ. Ось він мудрець у шовковому халаті, а наступної миті вже жебрачка, що просить милостиню, у рваному пальті з хутряним коміром... Втім, основою сценічного гардеробу Вітаса усе ж була класика – чорний та білий класичні костюми плюс сорочка.
Концерт складався з двох частин. До першої увійшли пісні, в яких Вітас продемонстрував усю силу свого надприродного “ультразвукового” вокалу. А після антракту пролунали більш душевні речі, які “людина-амфібія” заспівав цілком “людським” красивим голосом: «Я прошу всех святых», «Криком журавлиным», “Птица счастья”. Несподіванкою для всіх стала пісня “Кукла”, яку Вітас виконав разом зі… своєю маленькою прихильницею. Семирічна львів’янка Юля Январьова вийшла на сцену, щоб подарувати артисту квіти, і… не схотіла повертатись. Тому залишилась зі співаком у ролі “підтанцьовки” - дівча жваво підхоплювало і повторювало всі рухи артиста. А потім, коли Вітас пішов перевдягатись, маленька Юля заспівала власну пісню - “В траве сидел кузнечик”.
Разом із залом артист виконав одну з фінальних речей концерту. “Комарово” йому залюбки підспівували і діти, і дорослі. А коли Вітас вийшов “у народ”, дівчата буквально засипали його квітами і поцілунками.
Фото: Андрія ГРИГОРАША Наталія ГОЛОВАЧКО
Славко Вакарчук стрибав вище від мікрофона
На Львівському велотреку “СКА” у суботу, 28 вересня, відбувся концерт популярної української рок-групи “Океан Ельзи”.
Ця зіркова п’ятірка у складі соліста Святослава Вакарчука, гітариста Павла Гудимова, басиста Юрія Хусточки, барабанщика Дениса Глиніна та клавішника Дмитра Шурова концертує Україною. Перед концертом у рідному Львові хлопці виступили в Ужгороді і Тернополі. А тепер на них чекають Кременчук, Харків, Донецьк…
“Добрий вечір, рідне місто!” – привітався Славко. Публіка шаленіла. Від самого початку і до завершальних барабанних ударів групи львів’яни аплодували з однаковою силою. Прийом, гідний зірок. Фронтмен “Океану” подякував рідним та близьким “океанівців”, які того дня прийшли на велотрек (у залі була, зокрема, мама Святослава). І полилися хіт за хітом. “Там, де нас нема”, “Янанебібув”, “Друг”, “911”, “Коко Шанель”, “Ото була весна”… Усі пісні публіка впізнавала з перших же акордів. Разом зі Славком їх співав багатотисячний хор. Композицією “Вставай” лідер групи закликав вставати усіх тих, хто сидів. І справді, за мить, здається, уже всі стрибали під запальні пісні “Океану”.
Після закінчення грандіозного (не побоюся цього слова) концерту “Океану Ельзи” розпочалася дискотека. З усього було видно, що найпопулярніші західні хіти програвали своїм українським попередникам. Під час дискотеки компанія “ДікАрт” розіграла квитки на концерт групи “Мумій Тролль”, який відбудеться на велотреку “СКА” 29 жовтня.
Без смокінгів, зате з драйвом (концерт The No Smoking Orchestra)
Виступ The No Smoking Orchestra, який у рамках свого міжнародного турне завітав у суботу, 3 грудня 2005 до Львова, без перебільшення, можна назвати концертом року.
Нечасто в нашому місті спалахують на сцені такі зірки, як культовий кінорежисер Емір Кустуріца. Щоправда, час від часу йому доводиться поступатися першими ролями докторові Неллє, невтомному фронтменові драйвового The No Smoking Orchestra. Але з гітарою на сцені метр кінематографа, схоже, почувається не менш упевнено, ніж із мегафоном на знімальному майданчику.
У понеділок, 5 грудня The No Smoking Orchestra аплодуватимуть в Одесі, через декілька днів – у Парижі, а вже завтра можна буде з певністю стверджувати, що “тур року” в Україні, ексклюзивним спонсором якого виступила компанія “Олімп”, відбувся і став історією. В межах свого масштабного світового турне “оркестр” легендарного доктора Неллє вперше приїхав в Україну, виступивши в Києві, Львові й Одесі.
Не буде перебільшенням сказати, що зірки такого масштабу нечасто падають на голови нашій доволі обділеній (надто поза столицею) увагою справжніх знаменитостей публіці. Тож Львів жив очікуванням суботнього концерту, в якому одним із “оркестрантів без смокінга” мав виступити сам Емір Кустуріца, щонайменше місяць.
Компанія “ДікАрт”, яка привезла The No Smoking Orchestra до нашого міста, розпродувала квитки доволі рідкісними для Львова темпами. У палаці спорту “Україна” (колишній “Спартак”) серед глядачів можна було побачити відомих у місті Лева політиків, лікарів, митців, бізнесменів. Цікаво, що “балканський панк” виявився привабливим для слухачів практично всіх вікових категорій. Це здивувало навіть самих музикантів. Так, Доктор Неллє в ексклюзивному інтерв’ю “Газеті”, розповів, що його найбільше зворушила бабуся, котра майже весь концерт протанцювала поблизу сцени зі своєю внучкою.
Але кожен, кому пощастило потрапити того вечора на виступ “некурців”, бабусю, мабуть, не лише зрозумів, а ще й позаздрив їй – якщо так і не вдалося потанцювати. Газетна рецензія навряд чи здатна передати той несамовитий драйв, яким The No Smoking Orchestra зарядив зал уже першими звуками й не знижував рівня до останніх. Слова “концерт” також замало, щоб описати яскраве шоу гарячих балканських хлопців. Деколи виступи бенду (не в останню чергу завдяки участі в них культового кінорежисера Еміра Кустуріци) влучно називають “кіно наживо”. Тут і справді варто фільмувати чи не кожен рух учасників, численні трюки – до кожної пісні свої, від стьобного травесті до фокусів зі скрипкою, які не снилися жодному випускникові консерваторії. Щоправда, періодично створюється враження, ніби виконавці, а передовсім харизматичний фронтмен Доктор Неллє (Каражліч – у миру Ненад Янковіч) рухаються навіть швидше, ніж 24 кадри на секунду.
Належно відреагували на численні загравання соліста із залом і львівські фани, а передовсім фанатки. Публіка злагодженими вигуками зустрічала й варіації на найрізноманітніші теми, й анонси саундтреків до кустуріциних стрічок “Чорна кішка, білий кіт” і “Життя – це диво”, попри те, що музика, яка лунала опісля, не завжди відповідала оголошеному. До речі, про самого Кустуріцу, який скромно та чесно “відлабав” майже двогодинний концерт рядовим гітаристом, на певний час, схоже, взагалі забули. Адже стежити в такому різнобарвному “оркестрі” без смокінгів, зате з драйвом було за ким: двійко навіжених перкусистів (у тому числі й син Кустуріци Стрібор), тромбоніст у гіпсі (ногу зламав, як стверджує, напередодні), скрипаль, котрий однаково добре володіє інструментом на плечі й за спиною, незворушний акордеоніст і клавішник в окулярах для дайвінгу, найбільш “панкові” з усього “панк-оркестру” басист і ще один гітарист... І звичайно ж, Неллє, Неллє і ще раз Неллє – невловимий, нестримний, непередбачуваний.
Судити, хто в цьому оркестрі грає “першу скрипку”, складно. Головне, що всі вони добре звучать. А харизму обох – Кустуріци та Каражліча – репортер “Газети” ще мав нагоду оцінити й порівняти після концерту в приватній розмові.
Лідія Мельник "Львівська газета" 5 грудня 2005
іртуозний спів Вікторії Лук’янець відкрив фестиваль «Віртуози»
Цього року відкриття XXIII міжнародного фестивалю музичного мистецтва “Віртуози” у Львові збіглося у часі одразу з двома святами: Днем Перемоги і Днем матері. А відтак настрій слухачів, які прийшли на сольний концерт Вікторії Лук’янець - примадонни Національної опери України та солістки Віденської опери, був святковим тричі. Саме цей концерт і відкривав фестиваль.
Унікальне сопрано цієї колишньої киянки добре знають в усьому світі - у Віденській опері, Метрополітен-опера, Ла Скала, провідних театрах Японії... Її порівнюють з Марією Каллас, а її партнерами у виставах були Паваротті, Каррерас, Домінго. У Львівській опері з нею працював симфонічний оркестр Львівської філармонії (диригент – заслужений артист України Іван Юзюк).
Примадонна почала свій виступ арією Цариці Ночі з “Чарівної флейти” В.Моцарта. Ця маленька усміхнена жінка з чистим та об’ємним голосом брала найвищі ноти так легко, ніби бавилася зі складними партіями. Втім, справжній ажіотаж викликало у львів’ян друге відділення її концерту, в якому прозвучали твори українських композиторів, зокрема Анатолія Кос-Анатольського, Ірини Кириліної та народні пісні. Зал щоразу вибухав оплесками, а потім ще довго не хотів відпускати співачку...
Прима світилася від щастя. Хотіла подякувати публіці за теплий прийом біля мікрофона, та сахнулася від його занадто голосного і грубого звуку й почала дякувати, як співала, – наживо. “Мене приймають як королеву, - сказала вона. - Зустріч з вами я буду пам’ятати все життя”. Вже у гримерці, приймаючи квіти від прихильників і роздаючи автографи, Вікторія Лук’янець говорила кореспонденту “ВЗ”, що такий успіх другого відділення є цілком закономірним: “Це ж ваше”. І вкотре хвалила головного дизайнера львівської компанії “Дік-Арт” Оксану Зозуляк, яка пошила для неї стилізований народний костюм, прикрашений ручною вишивкою і стразами, для виступу у Львові. Елегантну жовту сукню з зелено-бірюзовим орнаментом на поясі та орнаментованою накидкою, в якій пані Вікторія співала в першому відділенні, вона купила у маленькому берлінському бутику, коли шукала щось “особливе” для сольного концерту в Японії. “Львівська публіка також особлива, - зазначила співачка. - Тому я виступала тут саме у цьому вбранні”.
На фото: Диригент Іван Юзюк залюбувався Вікторією Лук’янець
Унікальне сопрано цієї колишньої киянки добре знають в усьому світі - у Віденській опері, Метрополітен-опера, Ла Скала, провідних театрах Японії... Її порівнюють з Марією Каллас, а її партнерами у виставах були Паваротті, Каррерас, Домінго. У Львівській опері з нею працював симфонічний оркестр Львівської філармонії (диригент – заслужений артист України Іван Юзюк).
Примадонна почала свій виступ арією Цариці Ночі з “Чарівної флейти” В.Моцарта. Ця маленька усміхнена жінка з чистим та об’ємним голосом брала найвищі ноти так легко, ніби бавилася зі складними партіями. Втім, справжній ажіотаж викликало у львів’ян друге відділення її концерту, в якому прозвучали твори українських композиторів, зокрема Анатолія Кос-Анатольського, Ірини Кириліної та народні пісні. Зал щоразу вибухав оплесками, а потім ще довго не хотів відпускати співачку...
Прима світилася від щастя. Хотіла подякувати публіці за теплий прийом біля мікрофона, та сахнулася від його занадто голосного і грубого звуку й почала дякувати, як співала, – наживо. “Мене приймають як королеву, - сказала вона. - Зустріч з вами я буду пам’ятати все життя”. Вже у гримерці, приймаючи квіти від прихильників і роздаючи автографи, Вікторія Лук’янець говорила кореспонденту “ВЗ”, що такий успіх другого відділення є цілком закономірним: “Це ж ваше”. І вкотре хвалила головного дизайнера львівської компанії “Дік-Арт” Оксану Зозуляк, яка пошила для неї стилізований народний костюм, прикрашений ручною вишивкою і стразами, для виступу у Львові. Елегантну жовту сукню з зелено-бірюзовим орнаментом на поясі та орнаментованою накидкою, в якій пані Вікторія співала в першому відділенні, вона купила у маленькому берлінському бутику, коли шукала щось “особливе” для сольного концерту в Японії. “Львівська публіка також особлива, - зазначила співачка. - Тому я виступала тут саме у цьому вбранні”.
На фото: Диригент Іван Юзюк залюбувався Вікторією Лук’янець
Олена ЛАНЬ "Високий Замок" 14.05.2004 №83(2763)
Тихий Океан Ельзи
Для всіх композицій програми були зроблені акустичні аранжування. Для створення відповідного настрою до групи приєдналися студенти Київської музичної академії, які утворили струнний квартет (дві скрики, альт і віолончель), дві солістки на бек-вокалах та азербайджанський перкусіоніст Вадим Балаян, який колись грав з "Мертвим півнем" і з яким хлопці знаються ще зі Львова. Акустичне аранжування справа рук югославського музиканта Мілоша Желіча. Наприкінці січня -- початку лютого 2004 року "Океан Ельзи" відвідає з цією акустичною програмою інші великі міста України, і всі концерти в рамках цієї програми відбудуться в оперних театрах і невеличких концертних залах. Акустичне виконання вимагає таких залів, а ще ця програма відображає настрій групи після всеукраїнського туру на підтримку альбому "Суперсиметрія". Хлопці втомились від великих стадіонів, їм захотілося грати тихіше і дещо розширити свою аудиторію.В тому, що аудиторія "Океану Ельзи" розширилась і є різноманітною, можна було переконатися в неділю в Опері. Від великих і сильних світу цього та їхніх юних донечок з величезними букетами, до "халявників", які намагалися якось прошмигнути. Один пан, який привів своїх дітей, на запитання знайомої "Ви також ідете?", відповів: "Ні, але ми всі сходили на Віктюка". Отож Святко Вакарчук опинився в одній шерензі з іншим нашим земляком Романом Віктюком, попасти на акції якого є круто для сильних світу цього, навіть заплативши 250 гривень за квиток. Хоча для лідера групи квитки на їхні концерти видалися задорогими, все ж він акцентував, що економічний бік -- не його справа, а організаторів і, можливо, цей ексклюзив і має коштувати дещо більше, ніж завжди (від 60 до 350 гривень), адже матеріали акустичних концертів не будуть видаватися на відео- та аудіоносіях. І зрештою, це концерт в Опері, що вже само за себе повинно говорити.І ті, хто опинився цього вечора на концерті, думаю, не пожалкували. Навіть незважаючи на те, що концерт запізнювався на півгодини. А коли вийшов на сцену Вакарчук, зал просто шаленів! Я знала, що Святослав володіє потужною енергетикою на сцені, але в тому, що вона аж настільки запалює-заводить-тримає, я не мала ще нагоди переконатись. Він віддає себе практично до останку, і глядачі відповідають йому взаємністю. І справа тут не лише в молоденьких дівчатах-тінейджерах. Просто інші категорії глядачів не дозволяють собі аж так вибухово реагувати. Уже перші акорди пісень змушували зал зриватися оплесками, і це, починаючи від першої пісні. Приємною несподіванкою для глядачів стали пісні "Він чекає на неї", "Ото була весна", спроба виконати "Isn't it Сон" в стилі реґґі, а "Янанебібув" у стилі босанова, що звучало доволі цікаво, хоч і не так голосно. Значна перевага акустичної програми те, що була можливість дослухатися до музики. А партії струнного оркестру були справді знаменитими. Відчувалось, що хлопці прикипіли до "океаноельзівців", і це захоплення взаємне. Точними акцентами у програмі були вкраплення бек-вокалу. Словом, була якісна музика.А потім, повертаючись вечірнім Львовом додому, публіка наспівувала пісні "Океану Ельзи", сміючись з того, що не вдається передати цю його особливу хриплинку в голосі і те його "р". Щось у ньому таки є. Я навіть ладна пробачити те, що в рядках "до крові, до болі", іменник "біль" вживається не в чоловічому роді...
Анастасія КАНАРСЬКА "Поступ", 17 грудня 2003р.
Подвійний Cкрипка
Минулої суботи фронтмен групи “ВВ” Олег Скрипка представив сольну програму “Вечір в Опері”.Вийшовши на сцену Львівської Опери, співак сказав, що дуже хвилюється, бо вперше в житті виступає на оперній сцені, вперше у Львівській Опері. І навряд чи це була така собі “протокольна” фраза. Скрипка виступав один, лише в другій частині концерту до нього приєдналися жіночий фольклорний ансамбль “Божичі” та заслужений вокально-хореографічний ансамбль “Галичина”.
А спочатку треба було тримати зал виключно на своїй особі, чемно сидячи з баяном у центрі аскетично вбраної сцени. Тобто без рокової енергетики “ВВ”, без вереску фанів під сценою (хоча зал таки стогнав і верещав чи не з перших акордів), без фірмових скрипківських па й інших виявів його широкої душі. Фактично Скрипка мав довести, чого вартий поза роковим амплуа.
І вийшло те саме “ВВ”. Існують-бо два Скрипки. Скрипка-1 – зірка, рокер, який вдало заводить публіку, використовуючи український і радянський фольклор, образ “а-ля Махно” та степовий драйв. Скрипка-2 – зірка, в хорошому сенсі сноб, який співав у французькому кабаре, любить джаз, етніку та театр, говорить, що думає. Сольна програма в Опері – це, безперечно, Скрипка-2, який довів, що саме він, ні на що не схожа лірика між піснями і в піснях, ні на що не схожа, французько-полтавська вимова вирізняють “ВВ” з-поміж усіх інших.
Колись Олег Скрипка казав, що його сольний проект розпочався ще у Франції, власне в “кабаретовий” період. Після концерту у Львівській Опері сумнівів у тому, звідки в тієї програми ростуть ноги, практично немає. Скрипка використав те, чому навчився на театральних фестивалях і на сцені кабаре. Зокрема, тримати на собі центр упродовж усього концерту, лише двічі схопившись зі стільця та випустивши на волю Скрипку-1. Витримати баланс між “джазовим соло на баяні” та “Галю, приходь”, красивим жестом віддавши частину програми “Галичині” та “Божичам”, станцювати аркан, бути галантним, чарівним і незвично стриманим. Майже підійшовши до межі, де закінчується мистецтво і починається “весіллє”, цю межу не перейти. По-дитячому щиро тішитися оплескам.
Він грамотно “звєздіт” – після першого “біс” він, ніби мимоволі, вийшов знову – і виявилося, що і ним, і “Галичиною” підготовлена ще година програми. Скрипка повільно перейшов від шансону (не того), “української румби” до “українських народних” та улюбленої “Весни”. Знайшлася гітара, під яку він виконав пісні з репертуару “Скрипки-1”, наприклад “Стривай, паровозе”. На якого Скрипку прийшли львів’яни до Опери, якого Скрипку не відпускали зі сцени, кому кричали, аплодували та тупотіли ногами? Яка різниця – він уміє бути таким, яким його хочуть бачити. І залишатися зіркою.
Оксана Форостина "Львівська газета" 1.03.04
Стаття про концерт в газеті "ПОСТУП"
Аварійний півень «Дискотеки Аварія»
“Давай, давай, давай-давай”, – закликали на львівському велотреку СКА хіп-хоп-маніяки з “Дискотеки Аварія”, і публіка “давала” на повну потужність. Стрибала, верещала, танцювала аркан, дівчата зривали з себе блузочки і розмахували ними над головами, сидячи на плечах у хлопців.
Звичайно, дві тисячі слухачів “Дискотеки” – це не 7 тисяч, які нещодавно зібрав у цьому ж залі “Океан Ельзи”, але більше галасу годі було й уявити. “Аварійні” хіти виспівували хором “Супер-ді-джей”, “Хіп-хоп-маніяки”, зал так розтанцювався, що не хотів відпускати Олексія Рижова, Олексія Сєрова та Миколу Тимофіїва зі сцени. Дві пісні їм довелося виконати “на біс”.
Львів був 13-м і останнім містом в українському турі “аварійців”. Разом з ними на сценах України відпрацювало… 13 півнів! Організатори їхніх концертів мали щоразу купувати для “Дискотеки” когута чи курку, яких колишні ді-джеї урочисто виносили на сцену під пісню “Яйця”. Довелося вирушати за птахом на Краківський ринок і Ігорю Ковалюку - заступнику директора львівської агенції “ДікАрт”, яка приймала диско-трійцю у Львові. - Ми купили його з машини, - розповідав він. - Вибрали з трьох однакових півнів. Там же, на базарі, йому зв’язали ноги, щоб не втік, поклали до коробки комбайна “Бош” і мерщій на велотрек.
Дікартівці нашвидкуруч охрестили новоявленого артиста Лонгером – на честь спонсора туру “Аварії”, але тримали його у жорстких рукавицях: ні тобі їстоньки, ні тобі питоньки, ані ніжки розв’язати.
Був час, коли аварійці відмовилися від пташиних прийомів: публіка поводилася з їхніми півнями надто жорстоко. Одному вільнонайманому когуту фани команди під час шоу скрутили голову. Та, зокрема, Лонгеру гарантували життя, і обіцянки дотримали. Його пустили погуляти тільки по помосту. Очманілий від грому колонок, птах врешті-решт задрімав за сценою на арматурі, там його без жодних проблем і спіймали дікартівці після концерту. Вони подарували його директору велотреку Мелсу Саркісяну і віднесли птаха до його кабінету. Правда, за кілька хвилин аварійний подарунок очуняв і почав літати по кімнаті та бігати по столі господаря.
Олена ЛАНЬ , "Високий Замок" 03.06.03
Постійним партнером “Дік-Арта” у роботі з зірками є “Віденська кав’ярня”. Зокрема, саме там відгуляв перед шоу у Львові свій день народження Славко Вакарчук.
Ірині Білик на сцені зав’язали рота
Вперше за кілька років Ірина Білик завітала до Львова із сольним концертом, який організувала агенція “ДікАрт”. Львівський національний театр ім. Марії Заньковецької став двадцять першим концертним майданчиком в рамках туру співачки “Білик. Країна”.
У свою програму Ірина Білик включила як старі, так і нові пісні, серед яких “Вона мені сьогодні подзвонила”, “Війна”, “Так просто”, “Ти ангел”... Несподіванкою для публіки стало виконання співачкою двох пісень російською та однієї пісні польською мовою. На створення останньої Ірину надихнуло кохання, яке вона залишила у цій країні.
Та, схоже, українська поп-діва не особливо переживала з цього приводу і активно фліртувала з чоловічою половиною глядацької аудиторії. “Я в другій гримерній”, – шепнула вона на вушко (щоправда, в мікрофон) одному з представників сильної статі. Ефекту та видовищності концертові додавав балет “Арт-класік” зі своїми екстравагантними костюмами – міксом еротики, елегантності та фольклору.
Під час однієї з пісень вона вийшла на сцену із зав’язаним ротом, розмовляючи з публікою лише жестами
У день народження Славка Вакарчука у Львові був феєрверк
17 травня фронтмен “Океану Ельзи” Святослав Вакарчук протягом години спілкувався телефоном з читачами “ВЗ”. В основному телефонували дівчата.
«Це Славко Вакарчук? О, Боже… Чому ви так рідко приїжджаєте з концертами до Львова?» – бідкалася одна з них. «Ми не можемо давати тут концерти частіше. Вам самій буде нецікаво.» - «Та як нецікаво?! Це ж буде рай…»
Славко завітав до редакції за кілька годин до концерту команди на Львівському велотреку СКА, який традиційно пройшов “на ура”. Заманила “Ельзу” на рідні терени львівська агенція “ДікАрт”. Але цього разу хлопці приїхали на кілька днів раніше, щоб відсвяткувати вдома день народження свого лідера. Батьки подарували Славкові старовинну золоту монету кінця позаминулого століття. “Для мене це дуже дорогий подарунок, свого роду – сімейна реліквія,- зізнався він кореспонденту “ВЗ”.- Вона стане моїм талісманом.”
Під кінець забави океанівці організували для Вакарчука феєрверк. Рідне місто стало 33-им серед пунктів його туру на підтримку нового альбому “Суперсиметрія”. Назагал таких міст – 38, а концертних майданчиків – 44.
Сьогодні група вирушає до Ужгорода. Далі в хлопців – концерт у Лондоні (спільний зі “Скрябіним”), тур Кримом, Росією та, ймовірно, Білорусією. - Під час відпустки хочу поїхати кудись зовсім далеко,- розповідав Святослав.- У Бразилію чи Африку. Останнім часом я люблю це робити, вже побував у Таїланді та Португалії. Для такого відпочинку мені вистачає тижня, далі відпочиватиму в Україні.
Олена ЛАНЬ, "Високий Замок" 19.05.03
Андрій Данилко виступав у Львові з двостороннім запаленням легенів
Глядачі, які 21 листопада зібралися у Львівському цирку, щоб подивитися шоу театру Андрія Данилка “Я рождена для любви”, не знали, що славнозвісна Вєрка Сердючка смішить їх з двостороннім запаленням легень.
Я перемерз у Кіровограді,- кашляючи, розповідав Андрій Данилко кореспонденту “ВЗ” перед шоу на неопаленому цирковому манежі. - У готелі було дуже холодно, хоча він високого класу. Востаннє я так замерзав тільки у літаку дорогою до Норильська. Але ж тоді за бортом було мінус 45 градусів, а тут звичайна температура кіровоградської осені. Нонсенс якийсь.
Діагноз артистові поставили у Вінниці – якраз посередині його величезного туру по 50-ти містах України та Росії. Андрій був впевнений, що у нього тільки бронхіт, бо температура не піднімалась. До Львова він уже їхав “на антибіотиках”. І саме у нашому місті львівська агенція “ДікАрт"прийняла цілий консиліум його київських та московських продюсерів, які переконували Вєрку Сердючку негайно повернутися до Києва. Переконали наполовину: зараз театр ще виступить у Тернополі та Рівному, а от до Херсона та Кременчука вже не поїде. Як і в Росію. “Я дуже засмутився,- ділився Андрій.- Усім не поясниш, що я захворів. Все одно на мене піде величезний негатив. Люди скажуть або “Зажрався!”, або “Грошей йому мало!”. Та й організаторів шкода. Я сам колись організовував концерти і розумію, які у них виникнуть проблеми через оплачену оренду та повернення квитків…”.
"Високий Замок" 23.11.2002 Олена ЛАНЬ
Фото Андрія ГРИГОРАША
Снігуроньку знайшли, пірати перейшли на бік Добра...
Аварія на велотреку не зашкодила казковій атмосфері дитячого шоу.
На новорічне дитяче шоу “У пошуках Снігуроньки”, яке відбулось 28 та 29 грудня на Львівському велотреку СКА, казкова зима принесла зі собою справжнісінький холод. Сталося це попри усі зусилля агенції “ДікАрт” обігріти приміщення велотреку.
Як і було обіцяно глядачам, вона орендувала у Львівського аеропорту три тепловентилятори, якими зазвичай обігрівають злітні смуги, та напередодні першої вистави о третій годині ночі там прорвало трубу опалення. Вода лилась фонтаном. Потужності обігрівачів виявилося замало, щоб обігріти зал вуличної температури. А втім, цьому шоу не щастило від початків – перші вистави відмінили через траур у країні Дід Мороз (в інші пори року він стає народним артистом України Сергієм Кустовим, актором Першого українського театру для дітей та юнацтва) після закінчення шоу не вгамувався. Відспівавши відому американську різдвяну пісеньку “Jungle Bells”, перекладену українською, він вирушив роздавати подарунки дітям. Ті ж у відповідь розповідали вірші, співали пісні та колядки. Кореспондент “Високого Замку” перехопила дідуся у фойє, де за ним ватагою ходили дітлахи. “Часом буває, що діти хапають мене за бороду, - бідкався він, - кажуть що я несправжній. А я вже тридцять років працюю Дідом Морозом, ще з сьомого класу. Якщо існує якась всесвітня асоціація Дідів Морозів, то мене, безумовно, туди прийняли б. Чи не боюсь застудитися, співаючи та промовляючи взимку на холоді? Я маю перевірені ліки. Це лимон, гліцерин і мед вкупі. Ця суміш позитивно діє на зв’язки. Актори часто рятуються таким чином”.
30.12.2002," Високий Замок "Оксана ЧЕЧЕЛІН
Фото Володимира ГРИГОРАША
| « | лютого - 2010 | » | ||||
| Пон | Вів | Сер | Чет | Пʼя | Суб | Нед |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 01 | 02 | 03 | 04 | 05 | 06 | 07 |
| 08 | 09 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |